Для початку розповім про наше село Бариш!

Бариш — село в Бучацькому районі. Центр сільради, до якої приєднано хутори Гаї Бариські та Гутишино.

Розташоване на березі р. Бариш – притоки Дністра, за 15 км від райцентру і 14 км від найближчої залізничної станції. Населення 2494 особи (2003).

Походження назви

На думку дослідників, село Бариш свою назву дістало не від слова бариш — «прибуток», а від слова бар «мокре місце між горами», «глибокий, стрімкий яр» (у праслов'янську епоху — «калюжа». Походження і первинне значення слова остаточно не з'ясовані. У більшості слов'янських мов слово бар означає «калюжа»^[3].

Історія

Середньовіччя

Містечко над річкою Бариш (Баріс) відоме з 1454 року (перша писемна згадка). З 1469 року воно належало князям Бучацьким герба «Абданк», а з 1558 року стало власністю Язловецьких. У 1559 році польський король Сигізмунд ІІ Август надав власнику, кам'янецькому каштеляну Миколаю Язловецькому привілей на магдебурію.

У результаті нападів турків і татар містечко занепало. Його відродження розпочалося після 1680, коли шляхтичі Шавловські привезли із західної Польщі багато поселенців.

Австрійський період

Місто мало статус «домінії Бариш» у Станіславівській окрузі і в зв'язку з цим отримало в середині ХІХ ст. печатку з гербом: у полі щита — серп.

Міжвоєнний період

Бариш мав статус міста до Другої світової війни. Діяли каса ощадності та позичок (із 1904), товариство «Січ» (з 1912), читальня «Просвіти».

У 1938 році Бариш мало статус містечка, у ньому проживало:
1250 греко-католиків,
4000 римо-католиків,
290 євреїв.

35 осіб емігрували за кордон.

5 Лютого 1945 курень УПА Петра Хамчука "Бистрого" замордував в Баришу 135 осіб. Включно в роках 1941-1945 українські націоналісти вбили в Бариші 199 поляків. Після війни поляків переселено за новий кордон. Останній транспорт з Бариша виїхав у вересні 1945 року. [4]

Діяли 7-класова чоловіча та жіноча утраквістична школи, 2 школи експоновані 2-класові, де мова викладання була польська. Були братства тверезості і братство Найсвятішого Серця Ісуса Христа (200 членів), Марійська Дружина Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (50 членів), парафіяльна читальня «Скала» (50 членів)^[5] .

Пам'ятки

Є церква Вознесіння Христового (1864) та фігура Матері Божої (2000).

Встановлено кам'яний хрест на честь скасування панщини, пам'ятник воїнам односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), споруджено символічну могилу УСС (1991; кам'яна).

До радянською окупації було три придорожні каплички.

Соціальна сфера

Діють ЗОШ І—ІІІ ступенів, бібліотека, цегельний завод, столярний цех, млин, пилорама, є дендропарк.

Інформація про вулицю:

Відомо що назва вулиці походить ще з давних часів (то чного року невідомо). При нападі турків село обгороджували валом (оборонна споруда) щоб захиститися від ворогів, коли починалася будувати вулицю, вона получилася "за валом" від цього і пішла назва "Завалля"